|
То дві зорі! – Ні, дзеркала! Ні, дві недолі! То серафічні два жерла У чорнім колі. Обвуглених – із криг дзеркал, З плит тротуарних, Крізь безліч верст перетікав Той дим – полярних. Жахливі! Темрява й вогонь! Дві чорні ями. Змарнілі хлопчики з безсонь В лікарнях: – Мамо! Амінь... Страшенних покарань Змах величавий... І над камінність простирадл – Дві чорні слави. Тож знайте, що ріка – назад, Каміння – спомин! Що знов і знов кудись летять В безмірний промінь. Встають – два сонця, два жерла – Ні, два алмази. Бездонна прірва – дзеркала: І смерть одразу.
|