|
Я тебе відвоюю у всіх земель, Фортун коліс, Бо у мене колиска – ліс і могила – ліс, Бо торкалася завше землі – лиш одною ступнею, Бо про тебе пісня моя, я пишаюся нею. Я тебе відвоюю у всіх часів, у всіх ночей, Усіх золотих прапорів, усіх мечей, Я відкину ключа та вижену з ґанку псів, Я вірніша за смерть, а собаки вірніш поготів. Я тебе відвоюю у інших всіх – і в єдиної, тої, Ти не будеш нічий жених, і мене не укриють фатою. Відніму тебе (о, помовч!) ув останній січі У того, з котрим Яків стояв уночі. Та допоки руки тобі не схрести, О, прокляття! У тебе лишаєшся ти! Крила мрій твоїх націлено у зеніт, Бо у тебе колиска – світ й домовина – світ!
|