Не скажу, вмираючи: була.
І не жаль, і не шукаю винних
В тім, що гинуть пристрасні тіла
Лиш в любовних подвигах невпинних.

Ти – мого натхнення поводир,
Що крилом у груди стукав зранку –
Будь! – тобі наказую, – і вір:
Нині я – твоя покірна бранка.
Світлана Луцкова2012