|
О, Христе, Боже! Прагну дива На сході дня, без каяття! Померти дай мені красиво, Допоки книгою життя... Ти мудрий, не зречеш затято: «Терпи, ще не настав твій час». Ти надто дав мені багато. Я прагну всіх доріг ураз! З циганами із шарабану Іти під пісню на розбій, Страждать за всіх під звук органу І амазонкою – у бій; По зорях ворожить на краще, Вести дітей крізь жах знамень... Щоб став легендою – вчорашній І був безумством кожен день! Люблю і хрест, і шовк, і каски, Моя душа – то миті слід... Ти дав дитинство – краще казки – То дай і смерть – в сімнадцять літ!
|