|
Легковажність! – Мій милий гріх, мій супутник і ворог милий! В мої очі ти вбризнув сміх, і мазурку – мені у жили. Не триматись навчив кільця, – з ким би Доля ні повінчала! Починати бодай з кінця, справу кидати до начала. То стеблом бути, то – як сталь, у житті, де так мало можем... Лікувати цукеркой жаль, і сміятись в лице прохожим!
|