|
Легковажність! – То милий гріх, І супутник і ворог милий! Мені в очі ти бризнув сміх, Ти мазурку в мої бризнув жили. Берегти не навчив ти кільця, – З ким Життя б мене не повінчало! Починать навмання з кінця, Де початком закінчення стало. Буть тростинкою й бути, як сталь, У житті, де так мало ми можемо. Лікувать шоколадом печаль, Сміючись всім своїм перехожим.
|