|
Сьогодні тануло, сьогодні Весь день стояла при вікні. Думки тверезі і вільготні – Все вгамувалось у мені. Чому, не знаю. Тільки мабуть Душа стомилася вкінець. І якось рук уже не вабив Той бунтівливий олівець. Отак простояла – в тумані – Немов чужа добру і злу. І тільки палець барабанив Тихенько по дзвінкому склу. Душа не гірша і не краща За перехожих у вікні, За небеса, що впали нащось У ці калюжі срібляні. За птаху, що летіла низько, За пса, що біг собі кудись. І навіть вулична артистка Не довела мене до сліз. Отак душа потроху й звикла До забуття за довгі дні. Якесь-то почуття велике Сьогодні тануло у ній.
|