|
Руки падають спустошено На голівку мертвій доні. Дві кровиночки – для кожної По одній було долоні. Вирок долі не оскаржити – У нестямі, як могла, Вирятовуючи старшеньку, Меншу не уберегла. Дві руки, щоб пестить нарізно Доньок поруч із собою. Дві руки – і ось одна із них За ніч стала зайвиною. На чолі – біляві кучері, Як кульбабка на стеблі... І не вірить серце змучене, Що дитя моє в землі.
|