|
Ночі без коханого, і ночі З некоханим, й велетенські зорі Над обличчям розпашілим, й руки, В розпачі простерті до Того, Хто не був ніколи і не буде, Хто не може бути, й певно, є... І сльоза дівчатка за героєм, І сльоза героя за дівчатком, І важезні брили, що на грудях Тих, хто неминуче мусить – там... Знаю все, що вже було і буде, Всю глуху і глупу таємницю, Що на темній незбагненній мові Людській називається Життям.
|