|
Ти ідеш на світло заграви У свої вечірні світи. Ти минаєш в світло заграви Й завірюха мете сліди. Повз вікно моє полум’яне Йдеш, далекий і мовчазний, Тайновидцю мій незрівнянний, Світлий праведнику мій. Я на тебе не зазіхаю – Не від світу цього твій шлях, У долоню, як не кохаю, Не встромлю цілування цвях. Напівголоса не покличу, І у натовпі не торкну, Перед світлим твоїм обличчям Тільки подумки присягну. І під снігом важким впаду На коліна в глибокий сніг, І в ім’я твоє поцілую Сніг, що ніг торкався твоїх. Де, величний і незворушний, В холоднечі пройшов німій, Мій Всевишній і мій Вседушний, Ти, Всевладцю душі моїй!
|