|
Знову ось вікно, Де усі не сплять, Може, п’ють вино, Може, так сидять. А чи просто з рук Зв’язане сільце, В кожнім домі, друг, Є вікно таке. Крик прощань і стріч – Ти! – вікна вночі. Може, сотні свіч, Може, дві свічі... Розуму б знатт Де б знайти покою... Обнялось життя З долею хисткою. Помолися, друг, за вікно і сон, За життя вогонь.
|