|
Ось і знов вікно, За яким не сплять. Може п’ють вино, Може й так сидять. Чи то просто рук Не розтулять двоє. Світить то вікно, Друже, в кожнім домі... Крик розлучень, стрічань Ти, вікно у ночі! Може – сто свічок, Може – дві свічи... Розум мій гніте І весь час турбує... В моїм домі теж То вікно існує...
|