|
Хто створений з каменю, явлений з глини, А я, ніби срібло, що сяє. Єством своїм – зрада, а звуся Marina, Я в захваті з хвилею граю! Хто створений з глини, хто явлений в плоті, Надгробок тому і могила. Я хрещена – морем, в своєму польоті Розбита – злетіти несила. Крізь кожнеє серце, крізь будь-які лови Свавіллям своїм я проб’юся! Мене ти не зробиш своєю ніколи – Водою морською лишуся! Я б’юся об ваші гранітні коліна: За хвилею хвиль воскресаю! Хай святиться вічно висока та піна, Що все на шляху подолає!
|