|
Хтось створений з каменю, інший – із глини, – а я вся блищу, як срібло! Мені справа – зрада, а звати – Марина, я – піна морська і тлінна. Хто створений з глини, хто створений з плоті – труну тим й надгробні плити... Я хрещена в морі, й в своєму польоті, як піна, – завжди розбита! Крізь кожне серце, крізь кожні пути проб’ється моє свавілля. Мене – бачиш кучері ці безпутні? – земною не зробиш сіллю. Розбившись о ваші гранітні коліна, воскресну я неодмінно у новій хвилі! То ж слава піні, морській нездоланній піні!
|