|
Той з каменя створений, інший – із глини, А я – наче світло, сріблиста! Я – зрада і зміна, на ймення – Марина, Я – піна із моря іскриста. Хто створений з глини, хто створений з тіла – тим гріб і надгробні тим плити. Я – хрещена в купелі моря – злетіла І в льоті постійно розбита. Проб’ється крізь серце, крізь сіті зрадливі Моє непокірне свавілля. Мене – чи ти бачиш цих кучерів звиви? – Земною не зробиш ти сіллю. Кришуся об ваші ґранітні коліна, І з хвилею знов воскресаю! Хай славиться піна, розсміяна піна! Я піну високу вітаю!
|