|
Обсипалось листя на Вашу гробницю – Зимою несе. Посухайте, мертвий, мій любий і ниций, Ви мій – попри все. Іронія? Посмішка?.. В світлій дорозі – І зірка блищить. Мій – так безсумнівно, при будь-якій змозі, – Як вічність чи мить. Я знов підійду до пустої постелі – Не чутиму слів... Ви просто втекли, оминаючи скелі, – До теплих морів. Я Вас зачаровував – ніжний і гордий. Мовчу і не стримую сліз. Я смерті не вірю! – Стою на платформі. – Ви скрізь. Хай листя обсипалось, змиті і стерті Скорботні слова, наче дощ. Якщо вже для цілого світу ви мертві – Я мертвий також. Я бачу, я чую – Вас завжди і всюди, – Що стрічки на ваших вінках? – Я Вас не забув, і навряд чи забуду – В рядках. Таких обіцянок відома безцільність – Людська простота. – Листа у минуле. – Листа в неймовірність. – Пустого листа.
|