|
Обсипалось листя на Вашу могилу, І запах зими. Послухайте, мертвий, послухайте, милий: Ви все-таки мій. Не смійтесь! – У світлій крилатці доречній! Зірки звисока. Мій – так безсумнівно, так незаперечно, Як ця ось рука. Я з вузликом знову піду неодмінно, В лікарню віддам. Ви просто поїхали в теплі країни, По сивим морям. Я Вас цілувала! Я Вам чаклувала! Над тьмою могили – сміюсь! Я смерті не вірю! Додому з вокзалу – Діждусь! Обсипалось листя хай, змиті і стерті На траурних стрічках слова. Якщо для всього цього світу Ви мертві, – І я теж мертва. Я бачу, я Вас відчуваю – усюди! Що стрічки від Ваших вінків! – Я Вас не забула і Вас не забуду Повіки віків! Я знаю обіцянок цих недоречність І їх марноту. Це лист у безмежжя. Лист у нескінченність. Лист у пустоту...
|