|
Обсипане листя – на Вашій могилі: Послання зимі. Послухайте, мертвий, послухайте, милий: Ви все-таки мій. Що ж, смійтесь! – В блаженній крилатці дорожній Заря висока́. Мій – так безсумнівно і так переможно, Як ця ось рука. Піду до лікарні я з вузликом рано, Замру у дворі́. Ви просто від’їхали раптом, неждано – До теплих морів... Я Вас цілувала! Я Вам чаклувала! Сміюсь над загробним буттям. Я смерті не вірю! Я жду Вас з вокзалу – В життя! Хай листя обсипалось, змиті і стерті На траурних стрічках слова. Якщо же для цілого світу Ви мертві, – Я більше мертва́. Я бачу, я чую Вас, – чую усюди! – Що стрічки від Ваших вінків! – Я Вас не забула і Вас не забуду Во віки віків! Таких обіцянок я знаю безцільність, Пусту суєту. – Листи в безкінечність. – Листи у безцінність. – Листи в пустоту.
|