|
Зривається лист і вкриває могилу В догоду зимі. Послухайте, мертвий, послухайте, милий, Ви все-таки мій. Всміхнулись: в благенькій дорожній я свитці – Мов місяць зіткав. Без сумніву – мій Ви. Мені це не сниться: Візьміть, ось рука! В лікарню йду з вузликом, Вас не покину в ранковій порі. Ви просто поїхали в інші країни, До теплих морів. Я Вас цілувала! Скажіть, молодому Навіщо білет на той світ? Ви – вмерли? Не вірю! Вертайтесь додому Й – живіть! Хай листя обсипалось, змиті і стерті На жалібній стрічці слова. Якщо ж і для цілого світу Ви мертві – Я теж нежива... Я завжди Вас бачу та чую усюди, З благанням вдивляюсь в людей. Я Вас не забула і Вас не забуду Ніколи й ніде! Безмежне кохання покличе з далечі, Бо Ви там один. Цей лист – в порожнечу, Цей лист – в нескінченність, Цей лист – в нікуди?...
|