|
З раю моїх дитячих літ Ви, незрадливі любі друзі, Шлете мені палкий привіт В старій червоній палітурці Що тільки вивчу я урок Відразу йду до вас бувало – Вже пізно! – мамо, лиш рядок!... – Та мати завше забувала. На лампі мерехтять вогні... Як гарно з книгою у хаті! Під Гріга, Шумана, Кюі Про долю Тома запізнати. Вже смеркло, холод у вікно... Том з Беккі з вірою чекають. І смолоскип індійця Джо У сутінках печер блукає На цвинтарі десь крик сови... (Боюсь!) Біжить – крізь темінь стежка – Хлопчина, прийма у вдови, Як Діоген, що в бочці мешка. Сіяє в залі трону лак Над юнаком – корона вежить Раптом (О Господи!) – жебрак, Ще й мовить: Трон мені належить!» Та кожен знову в пітьмі зник. Британії судьба – страждати... – Та чом би серед любих книг Знов з лампою не задрімати? О золоті мої часи, Палає серце на папері! Та й імені ці золоті: Жебрак, принц, Том і Геккельбері!
|