|
Як добре, що не я у Ваших снах, Як добре, що не Ви в моєму серці, І що земля на чотирьох слонах Під нашими ногами не здригнеться. Як добре, що я вільна і смішна, І навіть не слідкую за словами, Не млію, як відмінниця шкільна, Коли ми доторкнемось рукавами. Це добре, що всміхаючись мені, Ви іншу обіймаєте сміливо, Й горіти у пекельному вогні Мені не побажаєте ревниво. Я вдячна Вам, що Ви моє ім’я Не згадуєте ні добром, ні лихом, Що ми пліч-о-пліч біля вівтаря Не станемо – залишимо інтригу. Спасибі Вам від серця і душі За те, що Ви мене не турбували, Що я пишу увечері вірші, А не під сяйвом місячним із Вами, За мрії нерозбиті вітражі, Й за сонце не у нас над головами. За те, що Ви не любите мене, За те, що я Вас також не кохаю, І наше некохання неземне Я в скрині на горищі заховаю...
|