|
Я рада, що не хвора через Вас Я рада, що Ви хворий не від мене, І що високе небо не для нас Впаде колись на цю одвічну сцену. Я рада, що дозволено ... на гріх Й кумедність – і не граючи словами Не пломеніти шпарко від легких І випадкових зітнень рукавами. Я рада ще й тому, що при мені Ви іншу обіймаєте недбало, Не прочите в пекельному вогні Мені горіти, бо не Вас кохала. Що імені мого найтоншу суть Не зрадите Ви марно і гвалтовно... Що нас до вівтаря не поведуть Бодай-коли у темряву церковну. Я вдячна Вам від серця і руки За те, що Ви мене, – хоч несвідомо! – Кохаєте, за мій нічний покій За наше негуляння до утоми. За рідкість зустрічей у надвечірній час За сонце не у нас над головами, За те, що хвора я, нажаль, не через Вас, За те, що хвора я, нажаль, не з Вами.
|