|
Моїм віршам, написаним так рано, Коли й не знала я, що я – поет, Що вирвались, як бризки із фонтана, Як іскри із ракет, Що увірвались, як чортята вперті, В святилище, де сон і фіміам, Моїм віршам про юнь і подих смерті, – Нечитаним віршам! – Закиданим в пилюці магазинній (Де їх лишають байдуже щораз!), Моїм віршам, як неоцінним винам, Настане сяйний час.
|