|
Віршам моїм, написаним так рано, Що і не знала я, що я – поет, Зірвались що, як бризки мрій фонтану, Як іскри від ракет, Вривалися, маленькі наче біси, Святилища, де сон і фіміам, Моїм віршам про юність, смерть що бісить, «Начитаним» віршам! По магазинах, їх брудним шпаринам (Де книг ніхто не брав, аж смуток сгас!)... Віршам моїм – дорогоцінним винам, Настануть: черга, час.
|