|
Моїм віршам, написаним так рано, Коли й не знала я, що я – поет, Зірвались що, як бризки із фонтану, Як вихори з ракет, Ввірвались, як чорти малі й уперті, В святилище, де сон і фіміам, Моїм віршам про юність й спрагу смерті, – Нечитаним віршам! – Розкиданим в пилу́ по магазинам (Де їх не брав ніхто – за грош чи цент!), Моїм віршам, – дорогоцінним винам, – Настане свій момент.
|