|
Моїм віршам, написаним так рано, Що і не знала я, що я – поет, Мов струменям, народженим фонтаном, Як іскрам із ракет, Вам, що вірвались, наче бісенята, В огорнений у сон священний храм, Про смерті мить і юності присвятам – Нечитаним віршам, Вам, ще тепер нікому не потрібним, (І в магазинах попит не на вас), Моїм віршам, немов коштовним винам, Колись настане час.
|