|
Моїм віршам, написаним так рано, Що і не знала я, що я – поет, Які злетіли бризками фонтана, Іскринами ракет, Які ввірвались, чортенята вперті, В святилище, де сон і фіміам, Присвяченим і юності, і смерті, – Нечитаним рядкам! – Розкиданим в пилюці магазинів, (Де не бере ніхто їх і не брав!), Моїм віршам, немов коштовним винам, Прийде своя пора.
|