|
Моїм віршам, написаним так рано, що і не знала я, що я – поет, які зірвались бризками з фонтану, чи іскрами з ракет, що, як чорти маленькі, увірвались в святилище, де сон і фіміам, які про юність і про смерть писались, – нечитаним віршам! – розкиданим в пилу по магазинах (де їх лежить неторканий запас!), як винам, рідкісним й дорогоцінним, колись настане час!
|