|
Поезіям, написаним так рано, Що я не знала ще, що я – поет, Що сипались, мов бризки із фонтана, Мов іскри із ракет, Що вкралися, мов чортики уперті, В святилище, де сон і фіміам, Рядкам про справи молодості й смерті – Нечитаним рядкам! – Що здані на поталу магазинам, (Де їх ніхто не рушить хоч би й раз!) Моїм цим віршам, мов коштовним винам, Настане власний час.
|