|
На мої вірші, писані так рано Що і не знала я, що я – поет, Що вирвались, як бризки із фонтану, Як іскри із ракет, На мої вірші про останню дату Про юності і смерті таїну, Що увірвались, наче бісенята, У храмову задушну тишину. Розкиданих без ладу і без чину (Не браних ні сьогодні, ні вчора!) Для них, як на дорогоцінні вина, Прийде своя пора.
|