|
Тут невідомо де обличчя, і де рило, І невідомо де пряник, де батоги. Тут в сіно ніяк не вотнешь вила, Та риба проходить крізь мережи. І не відомо де море, де суша, Де золото, і де мідь, Що збудувати і що зруйнувати, І кому, і навіщо тут співати. Нам з тобою блакитних небес навіс. Нам з тобою ліс стане непроникною стіною. Нам з тобою з заплюванних криниць не пити. План такий – нам з тобою. Тут каміння є схожі на мило, Та сталь є схожа на жерсть, І слабкість – як сила, І правда є як лестощі. І невідомо, де мішок, де шило. І невідомо, де образа, де помста. І мені не подобалось те, що тут було. І мені не подобається те, що тут є. Нам з тобою блакитних небес навіс. Нам з тобою ліс стане непроникною стіною. Нам з тобою з заплюванних криниць не пити. План такий – нам з тобою. Чорна ніч та в річці вода нам з тобою. І біда стане не біда. Їдь! Ех, була не була, пробач і прощай! План такий – нам з тобою.
|