|
Застоялся мій поїзд в депо. Знову я виїжджаю. Пора прийшла ... На порозі вітер зачекався мене. На порозі вже осінь – улюблена сестра. Після червоно-жовтих днів Ми побачимо на решті решт зиму. Ти ж моє горе від розуму, Не журися, гляди веселіше. І я колись повернуся додому Зі щитом, а, може бути, на щиті, У сріблі, чи, мабуть, у вбогості, Але як можна скоріше. Розкажи мені за тих, хто втомився Від безжальних вуличних драм І за храм розбитих сердець і за тих хто в цей храм прокрався Після червоно-жовтих днів Ми побачимо на решті решт зиму. Ти ж моє горе від розуму, Не журися, гляди веселіше. І я колись повернуся додому Зі щитом, а, може бути, на щиті, У сріблі, чи, мабуть, у вбогості, Але як можна скоріше. А мені наснилося: світом править любов, А мені наснилося: світом править мрія. І над цим прекрасно горить зірка, Я прокинувся і зрозумів це – біда... Після червоно-жовтих днів Ми побачимо на решті решт зиму. Ти ж моє горе від розуму, Не журися, гляди веселіше. І я колись повернуся додому Зі щитом, а, може бути, на щиті, У сріблі, чи, мабуть, у вбогості, Але як можна скоріше.
|