|
Ось дім, де кожен цвях забитий власноруч, Ось три щабельки в сад поза зручні дверчата, Ось поле та ріка, і небо понад круч, Де проживає Бог, в якого вірю свято... Я наливаю чай, ти розрізаєш торт, А за вікном зірки мигтять короткозоро, Та нам з усіх світів є переважним той, Що разом об’єднав в нас дихання прозоре. Ти креслиш коло рухом рук обох, Пітьму долає блиск очей зелених, І наш домашній світ, поділений на двох, Завбільшки за світів ніким не розділених.
|