|
Спогади йдуть, чи сумуємо потайки, Живим фантазій плодами солодкими, То ледве чутна, то вмить ураганна, Наша любов – партитура органна, Перемагаючи тлінне й гріховне, Прагне, щоб щастям весь Всесвіт наповнить – Світ, де витійствують добрі дрібниці, Кіт щось смачненьке поцупив з полиці, І, запорошений пилом космічним, Мріє на лаві божок керамічний, А на сріблястому цвясі тут світиться Ківшик сузір’я Малої Ведмедиці, В ходиках Час відбивається стомлено, Сонце моє гріє ласе до столу, Кухню, кімнату, прихожу та ванну – Мій з нею Всесвіт обітований.
|