|
Ми звикли будувати абияк... Лунає легковажний крізь канканчик. Дешевий одноразовий стаканчик У коньяку псує безбожно смак. Ми велич порівняли з гаманцем, Самі вже одноразові у масі – Коли бенкет на посуді з пластмаси Про вічність міркувати? Смішно це. Коханка на ніч. Одяг на сезон. Коротких дружб вагу нести не тяжко. І обрії ганчірками розтяжок Ховає вправно місто-фармазон. Січуть нас стрілки, як годинник б’є, Без наміру про душу нагадати, Лише щоб фаршу людського піддати В секунд бездонну прірву. Так і є.
|