|
У кожного свій Бог і власні межі, Але на Суд Страшний не поспішай. Цілком можливо – душі безтілесні Не кращі тіла, звідки йде душа. У кожного свій рай, своє болото, Свій образ пекла і своя труна, І власний храм, в якому позолоту Жере атеїстична сарана. І власна скрипка, що благає небо, Мить перемоги, свій останній бій. Та посмішка твоя лише для мене, Й усе моє кохання лиш тобі.
|