|
Це сталось – рано повесні, Вже травка пробивалась, А у гайочку, в глибині, Берізка брунькувалась. У пастуха ще на зорі Сопілка не співала, Ще папороть о тій порі Листки не розгортала. Це сталось рано повесні: Ось – та берізка біла, Отут – всміхнулась ти мені І очі опустила. То – на любов мою в одвіт Ти опустила вії, О, щастя мить! О, Сонця світ! О, юність! О, надії! І все дививсь на тебе я, І плакав я з кохання, Це сталось – на зорі життя, Бажань і раювання, Збулось не рано навесні, О, Світе мій, нежданний! О, мить свята! О, щастя дні! О, свіжий дух – весняний!
|