|
Гаснуть в дальній Альпухарі Пруг землі і неба вись; На закличний дзвін гітари – Вийди, мила, не барись! Хто тут твердить, наче друга – Краща тебе, Янгол мій; Всіх, з любові, навіть друга – Всіх, всіх, всіх – зову на смертний бій! Зоря – наче рана, Життя – ніби сон! Нінетта, кохана, Виходь на балкон! Від Севільї до Гренади, В тихім мороці ночей – Скрізь лунають серенади, Скрізь дзвенить метал мечей! Ллється кров напризволяще За усіх звабливих дам; Я ж – отій, що всіх накраща! Все, все: спів і кров мою віддам! Зоря – наче рана. Життя – ніби сон! Нінетта, кохана, Виходь на балкон!
|