|
Печальний друже, спи. Долає день пітьма. Червоний пруг зорі бліднішає поволі. Вже й череда пройшла, й все – тиша обійма, І пил ляга на шлях, і – ні душі у полі. Най – зійде Янгол сну, чудесний і благий, Нехай тебе – дивами, сонну, пошанує. Мені він – брат і друг, в печалі – дорогий. Засни, кохана, я до нього – не ревную. На рани серця він – навіє забуття І відбере тягар: вразливості злу рису, Здійнявши із душі – всі прикрощі життя, До ранку нового – схова все за завісу. Втомилась ти. Спочинь: на ниві молодій Від поглядів, цікавих, – вдень ти – знемагала. Засни, моє дитя. Між нами, друже мій, З тобою – Янгол сну – приспустить покривало...
|