|
Збулось на балу це, у залі, Де – пустощів марних – рої: Тебе я побачив! – В печалі, Довірливі очі твої! Мені ти до серця припала І голос твій, дивний такий, Неначе в нім – флейта співала І бавився – моря прибій! Прийшлась мені – постать тендітна Й задума обличчя! І – сміх, І – посмішка, ніжна, привітна, Що – в снах оживають моїх! В години, безсонії, – ночі Я в думках – до тебе іду, Я бачу – печальнії очі, Розмову з тобою веду; І тихо я, тихо так... – засинаю І в чарах, намріяних, – сплю. Тебе чи кохаю, – не знаю, Здається, проте, що... – люблю!
|