|
Сидить під балдахіном Китаєць Дцу Киндзин І каже мандаринам: «Я всім вам мандарин! Велить владика краю Мені спитати вас: Чому серед Китаю Ладу немає в нас?» Задами покрутили Китайці до землі; «Ми, – кажуть, – і хотіли, Та ще не завели. Бо дуже молоденькі, П’ять тисяч літ всього, Звичайно, зелененькі, – Де взять ладу того? Але клянемся чаєм, Усяким, який є: Щодня розпочинаєм, Та часу не стає...» «Гаразд! Люблю за вдачу, – Одмовив Дцу Киндзин. – Не трохи було, бачу, У вас лихих причин. П’ять тисяч – літа ваші... П’ять тисяч... Як згадать...» І крикнув – радцям каші Березової дать.
|