|
Дивись, все ближче з двох сторін Нас обіймає ліс дрімучий; Так мороком сповився він, Неначе вмить набігли тучі, Чи у деревах вікових Нас ніч зненацька захопила, Лиш сонце святить через них Місцями вогняним кропилом. Зубчастий клен, і гладкий бук, Кремезний граб, й дуб коренистий Відтворюють залізний звук Підків у гаморі та свисті; І суміш трепетна дрижить Півтіней в прохолоді млистій, А в грудях вогкістю тремтить Повітря запашне та чисте. Он промінь крадькома слабкий Блищить на липі моховитій, І дятла стук, і десь близький Дзюрчить струмок в траві сповитий...
|