|
Спекота; перед грозою Іншим став на море вид: Заіскривсь між бірюзою І смарагд, і малахіт. І чекаю я невпинно, Як, піднявши кораблі, Море двине швидкоплинно У обійми до землі, І, втомившись, в піні білій, Зупинивши ярий біг, Бог стихії онімілий Ляже у Тавриди ніг.
|