|
Де світле джерело, униз Спускаючись, ледь точить сльози, Повзуть на чорний кипарис В багатстві грон пурпурні рози. Колись, в часи минулих мрій, Сюди, під темнолисті лаври, То леви йшли на водопій, То бурі та рябі кентаври; З козлом тут буцався сатир; Вакханки з криками та сміхом Творили виноградний пир, І хор тимпанів, флейт та лір Котився вниз дрібним горіхом. На скелі тій Діани храм Цнотлива зберігала жриця, І дарувала тут ночам Свій біг богині колісниця... Та вже не та тепер пора; Де був завітний ліс Діани, Розкотисте гримить «ура», Гуркочуть вражі барабани; І все пройшло; і слід пропав, І зникла Греція щаслива, Без тайни ліс, без танців нива, Без пісні стадо серед трав Пасе татарин мовчазливий...
|