|
Ти згадуєш вечір, як море шуміло, В шипшині співав соловей, Гілки запашні від акації білої Гойдались на шляпці твоєї? У скелях, порослих густим виноградом, Дорога була так вузька; В мовчанні над морем ми їхали радо, З рукою єдналась рука. Ти так із сідла нахилялась красиво, Щоб квітку шипшини знайти, Буланій конячці розчесану гриву З любов’ю прикрасила ти; Одежа чіплялась твоя за гіллячки, І сипались вниз пелюстки, А ти лиш сміялась – у квіті конячка, В руках і на шляпці квітки! Ти згадуєш рев дощового потоку, І піну і бризки кругом; І як ми забули про долю жорстоку, Що бігла до нас вже бігом!
|