|
Лиш тільки завдяки аллаху, Який дає нам спеку й сніг, Ми повернулись з Чатирдагу Благополучно на нічліг. Усі живі, всі без каліцтва: Що значить спритність в чоловіцтва! А зізнаюсь, коли ми там Давали раду тим верхам, Мене схопив дурний азарт: Зірватись вниз – поганий жарт! Гусейне, чи поможеш ти Мені стягнути чоботи? Вони потріскались від жару; Ще б дати ласки самовару... Сходи за ним; а ти, Алі, Багаття швидше розпали. Скатерки встелимо у моря, Дістанем ром, заварим чай, Подивимось на світ просторий, На тихе полум’я, на зорі, Які засяють неба край, Як спалахнуть до половини Дубів смарагдові вершини, Піщаний берег, водоспад, Крутих бескедів грізний ряд, Від піни білий і ревучий Із мороку утеклий вал, І плющ, з усіх сторін повзучий, З верхівок скель на наш привал.
|