|
Там, де за кручею страшною Сховався неба горизонт, Там гір зубчастою стіною Від півдня північ має фронт. Там ніч і сніг; там з верховини Сердитий бог зими прибіг, І грає люто в хуртовини – Устами впавши в скель щілини, Він виє у гранітний ріг. А тут духмяно пахнуть рози, Безсило вихром сніговим Сюди він шле свої погрози, Квітучий берег є живим. У світлі півдня тихо віє Весна-дівчинонька над ним, І лавр Діанин зеленіє Над морем вічно голубим.
|