1Всіх друзів благородних Зову єднати Русь! Відмінностей народних Як смерті я боюсь. 2Катков сказав недавно: Терпіти їх – це гріх! Їх треба жати справно В московський вигляд всіх! 3Ядро у нас – словени; Та є і вотяки, Башкирці, і вірмени, І навіть калмики; 4Є також і грузини (Конвою цвіт і честь!), І латиші, і фіни, І шведи також єсть; 5Зробили честь й азійці Державному човну; Зізнатися? Є й німці, Але це: entre nous!2 6Каткова-забіяки Боюсь, тож лиш шепну: У нас є і поляки, Та також: entre nous; 7І іншими такими Рясніє наш запас; Шкода, що поміж ними Нема арапів в нас! 8Тоді би князь Черкаський, Як справжній витівник, Їм мазав в колір наський Занадто чорний лик; 9В ретельності сміливій, І з поміччю води, Самарін тер цнотливо Їм крейдою зади; 10Катков, наш герцог Альба, Робив їм довше ніс, Маркевич же гукав би: «Осанна! Згине біс!»
1 Ця сатира Толстого скерована проти державних російських націоналістів, які виступали проти окремого національного розвитку народів Росії, і серед них – українців. Наприклад, Михайло Катков в українському питанні стояв на позиціях протидії «українському сепаратизмові», вважав розвиток української літературної мови шкідливим. Був одним з ініціаторів сумнозвісного Емського указу і обмежень на вживання української мови в Російській імперії.
2 Між нами! (фран.). Мається на увазі, що серед урядовців Російської імперії історично було дуже багато німців.
|