|
Ти знаєш край, що розкішшю співає, Де ріки чисті, як з срібла дари, Де вітер степовий долини сповиває, В гаях вишневих тонуть хутори, Серед садів дерева гнуться долу, А між плодів літають важко бджоли? Де очерет над озером тріпоче, В клаптинах хмар небесний звід проріс, Косар співає там, коса траву лоскоче, Вздовж берега стоїть хвилястий ліс, І в височінь клубами над ставком Тече димок, синіючи, струмком? Туди, туди всім серцем я женуся, Таку країну знаю лиш одну: Із квітів там вінок плете Маруся, Сліпий Грицько співає там про давнину, І парубки з села, на стерні гладкій Збивають пил у танці, навприсядки. Ти знаєш край, де в ниви позолоту Волошок поховалася блакить, Курган, що знав Батиєву кінноту Серед степів поораних стоїть, І що завжди кидається у вічі – Оті чуби, як в давній славній Січі? Ти знаєш край, де у неділю з ранку, Коли росою соняшник блищить, Співає жайворонок на світанку, Воли ревуть, на службу дзвін гудить, І в божий храм, вродливі, працьовиті, Ідуть козачки, квітами повиті? Згадай ту ніч, як Україна спала, І світ парив, як загадковий дар, А в небі таємниця поставала, Іскрився, мов у сяєві, стожар. Здавалось нам, закоханим і вдячним, Що з нами тут Палій та Сагайдачний. Ти знаєш край, де з Руссю бились ляхи, Поля, що вкрились трупами людей? Ти знаєш край, де голосно, у плахи, Мазепу кляв упертий Кочубей? Багато там лягло, в козацькій крові славній, За захист давніх прав і в вірі православній. Ти знаєш край, де Сейм скорботно води Несе й несе в щоденний свій похід, В зруйнований палац розбиті сходи Ведуть через обвалений прохід, В палаці герб гетьманський з булавою?.. О, тільки там в гаразді я з собою!
|