Вся земля наша велика й рясна, а наряду в ній нема.
Нестор, літопис, с. 8

1


Послухайте, хлоп’ята,
Що дід в умі трима.
Земля наша багата,
Порядку лиш нема.

2


Не брешуть нам аннали;
Ще панувала тьма,
А предки правду знали:
Порядку, бач, нема.

3


І стали всі під стягом,
І: «В чому, – мовлять, – суть?
Довіримось варягам:
Хай князювати йдуть.

4


Бо німці – ті ще шельми,
І світло їх, і тьма,
Земля ж багата вельми –
Порядку в ній нема».

5


Швидким посла́нці кроком
Маршрут здолали свій,
Та й кажуть тим... пророкам:
«Панове, йдіть мерщій!

6


Мов київських цукерок,
Відсиплемо дарів;
Народ наш – він з упертих –
Вас кликати звелів».

7


Тим стало вмить тривожно,
Та мислять: «Вийде, мо...
Ну, спробувати можна –
Раз кличуть, ідемо!»

8


І ось прийшло їх троє,
Братів середніх літ,
І дивляться герої:
Порядку – зник і слід.

9


«Ну, – думають, – команда!
Зламає ногу чорт,
Es ist ja eine Schande,
Wir müssen wieder fort»1.

10


Та братець старший Рюрик
«Постійте, – мовив їм, –
Fortgeh’n wär ’ungebürlich,
Vielleicht ist’s nicht so schlimm2.

11


Вошива хай команда
Дісталась нам, на жаль,
Wir bringen’s schon zustande,
Versuchen wir einmal»3.

12


І княжив із братвою
Він довго, та дарма:
Земля була рясною,
Порядку ж – ні, нема!

13


Тоді прийшов князь Ігор,
А правив ним Олег,
Das war ein großer Krieger4,
Меткий більш за колег.

14


Там князювала Ольга,
А після Святослав;
So ging die Reihenfolge5
Язичницьких держав.

15


Вступивши Володимир
На батьківський свій трон,
Da endigte fur immer
Die alte Religion6.

16


Він раптом мов народу:
«Боги всі наші – твань,
По хрест йдемо у воду!»
І нам зробив Йордань.

17


«Гидкий Перунів спадок!
Як копняків дамо
Йому, тоді порядок
Та-а-акий заведемо!»

18


Послав він за попами
По Грецьких по світах,
Прийшли попи ті тьмами,
Та ну служити – жах!

19


Співають, як уміє
Рать ангельська сама;
Земля собі рясніє,
Порядку лиш нема.

20


Хреститель без порядку,
Хоч довго, князював...
Дав лад був батька спадку
Великий Ярослав.

21


Із цим, хай не без крові,
Порядок би приспів;
Та до дітей з любові
Він землю розділив.

22


А як заслабла мати,
Враз між дітей пішло –
Друг друга лупцювати
Хто як і чим у що!

23


Провідали татари
(Тепер – і то боюсь...),
Наділи шаровари,
Приїхали на Русь.

24


«Від вашого, бач, спору
Здуріли стар і млад,
Постійте ж, ми вам скоро
Наведемо тут лад».

25


Кричать: «Давай данину!»
(Хоч і святих винось.)
Безладдя без упину
На Русі почалось.

26


Щодня тут брат на брата
Гартує плід письма;
Земля немов багата –
Порядку ж геть нема.

27


Іван з’явився Третій;
«Мчіть, – ханам проказав, –
У бісовій кареті!»
Та дулю їм послав.

28


І ось земля вже вільна
Від різних лих і бід,
Рясна, на диво сильна –
Та де ж порядку слід?

29


Настав Іван Четвертий,
Внук Третьому був він;
Калач на царстві тертий,
Дружина тьми дружин.

30


Іван Василіч Грозний
Його народ прозвав,
Бо дядько був серйозний,
Солідно керував.

31


Немов татар нащадок,
Ще й розумом титан,
Та-а-акий завів порядок
Цей дуже грізний пан!

32


З ним зовсім не тужити
Могли б ми дотепер,
Та вічно ж нам не жити –
І цар Іван помер!

33


Син Федір від Івана
Не ум успадкував –
Балакав ненастанно;
Ну, так і царював...

34


Борис же, шурин царський, –
Цей спритний розум мав,
Вмів розсипати ласки,
Тож хутко трон зайняв.

35


При ньому йшло все гладко,
І вперше з давніх днів
Ледь-ледь Борис порядку
В землі не встановив.

36


Шкода́, що самозванець –
Від сатани нам приз –
Та-а-акий почав тут танець...
(Вмер швидко цар Борис.)

37


У царські ледь палати
Ввійшов лжецар цей, глядь –
Ногами ну дрига́ти
І наречена й тать!

38


Хоч був він хлопець бравий,
Не дурень аж ніяк,
Від див його держави
Став бунтівним поляк.

39


А те нам не по серцю;
І в мить нічної мли
Ми задали їм перцю,
Всім відкоша дали.

40


Зійшов на трон Василій,
Але народом всім
Його ми попросили,
Щоб геть забрався він.

41


Вернулися поляки,
Козацтво привели;
Пішла в них бійка з нами:
Поляки з козаками

42


Та козаки з панами
Нас вчили стусанами;
Ми ж без царя, як раки
На мілині, були.

43


Прямі палали страсті –
Порядку ж ні на гріш.
Відомо, що без власті
Висо́ко не злетиш.

44


Щоб укріпити царський
Трон (став підупадать...),
Тут Мінін і Пожарський
Скоріш зібрали рать.

45


І вигнала їх сила
Поляків за кордон,
Земля ж – та Михаїла
Звела на вільний трон.

46


Те відбулося влітку;
Та змова чи була –
Лиш знаю оповідку
Про давні ці діла.

47


Варшава нам і Вільно
Передали привіт;
Земля цвіла знай сильно –
Та де ж порядку слід?

48


Там Олексій поправи,
Та й народи Петра.
Настала для держави
Тоді нова пора.

49


Петро любив порядок,
Ледь не як цар Іван,
Не цукор був нащадок,
Було й – пив мов алкан.

50


Він мовив: «Гарна цяцька
У мене є – кийок,
Бо я ж не просто дяцько
Для вас, а майже Бог!..

51


Новий порядок дам я
Вже скоро, до святок!»
І вмить – до Амстердама
По свій новий кийок.

52


Як повернувсь, красиво
Петро нас поголив,
А до святок – на диво
В голландців нарядив.

53


Та це я так жартую,
Голландський правий гість
Був: шлунок чи лікує,
Хто ревеню не їсть?

54


Хоч забагато болю,
Мо, ревінь спричинив,
Але міцний доволі
Порядок встановив.

55


Сон оповив могильний
Петра у цвіті літ...
Земля знов квітне сильно –
Та де порядку слід?

56


Суворо тут чи смирно
При владі різних лиць
Було – царів помірно
Та довгий ряд цариць.

57


Бірон царив при Анні;
Він справжній був жандарм,
Сиділи як у ванні
Ми з ним, daß Gott erbarm!7

58


Веселою вродилась
Єлисавет у нас:
Співала й веселилась,
Лише порядку – зась...

59


Яка ж тому причина
І в чому корінь зла
Є, навіть Катерина
Збагнути не могла.

60


«Madame, ви лад, ще й сталий,
Наведете тепер, –
Увічливо писали
Дідро їй та Вольтер, –

61


Народові (бо ж мати
Йому ви) треба лиш
Скоріш свободу дати,
Свободу дать скоріш».

62


«Messieurs, – відповідала
Вона, – vous me comblez»8, –
Й Украйні дарувала
Ярмо кріпацтва зле.

63


Життя Павло пожвавив –
Мальтійський кавалер.
Та він не зовсім правив
На рицарський манер.

64


Цар Олександр Перший
Джентльмен був, навпаки:
Що діється, доперши,
У відступ він полки

65


Повів, як Бонапарте –
Найгірший з ворогів –
До нас орду в азарті
Стотисячну привів.

66


Здійснив, здавалось, хижий
Кат задуми свої...
Та глядь – а ми в Парижі
З якимсь там ще Louis9.

67


Могла допомагати
Росія всім сама:
Така була багата;
Порядку ж – ні, нема.

68


Ще б трошки мемуари
Я поскладав про Русь,
Та чи ж уникну кари?
Monsieur Veillot боюсь...

69


Адже ступати слизько
На певні камінці,
Про те, що надто близько,
Помовчмо при кінці.

70


Царів лишімо з Богом;
Розглянемо ж гуртом
Міністрів: чути стогін,
І крики, і содом!

71


Що бачу! При внучатах
Таке б живописать:
З гори вниз на санчатах
Міністри всі летять.

72


Творці нових порядків
In corpore10, сповна,
Прожогом до нащадків
Уносять імена.

73


Се Норов, се Путятін,
Се Панін, се Мєтлін,
Се Брок, а се Замятін,
Се Корф, се Головін.

74


До чого ж їх багато –
Титанів-розбишак!
Згадати всіх, хлоп’ята,
Не можна, ну, ніяк...

75


Згрішив я: літописний
Свій позабув я склад.
Як меч Дамоклів, висне
Питання: де той лад?

76


Але ліризм здолати
Я не спроможний, ні;
О Нестор презавзятий,
Натхнення дай мені.

77


Так, заспокой-но совість
Колезі з молодих
І дай скінчити повість,
Та не ні в сих ні в тих...

78


Почавши, отже, знову,
Кінчаю патерик
Аж по Різдву Христову
В шістдесят восьмий рік.

79


Побачивши: все гірше
Ідуть у нас діла, –
Бог, як мені ці вірші,
Героя ниспосла.

80


На втіху й щастя наше,
Мов свято сабантуй,
Свій лик яви Тімашев –
Порядок подаруй.

81


Що аз же многогрішний
Оце – бере аж страх –
Не дописах поспішно
Або переписах,

82


Те спереду і ззаду
У всі читай ти дні,
Ще й прав (потіш громаду),
Писання ж не кляни.

83


Билинами натхненний,
Склав твір немудрий свій
Худий чернець смиренний
Раб Божий Олексій.
1 Адже це ганьба – ми маємо піти геть (нім.).
2 Піти було б непристойно, може, це не так уже й погано (нім.).
3 Ми впораємося, давайте спробуємо (нім.).
4 Він був великий воїн (нім.).
5 Такою була послідовність (нім.).
6 Тоді прийшов кінець старій релігії (нім.).
7 Помилуй Боже! (нім.)
8 «Панове, ви надто добрі до мене» (фр.). Читається приблизно як: [месьє, ву ме комблé].
9 Людовиком XVIII.
10 У повному складі (лат.).
Юрій Чернецький2019