1Послухайте, хлоп’ята, Що дід в умі трима. Земля наша багата, Порядку лиш нема. 2Не брешуть нам аннали; Ще панувала тьма, А предки правду знали: Порядку, бач, нема. 3І стали всі під стягом, І: «В чому, – мовлять, – суть? Довіримось варягам: Хай князювати йдуть. 4Бо німці – ті ще шельми, І світло їх, і тьма, Земля ж багата вельми – Порядку в ній нема». 5Швидким посла́нці кроком Маршрут здолали свій, Та й кажуть тим... пророкам: «Панове, йдіть мерщій! 6Мов київських цукерок, Відсиплемо дарів; Народ наш – він з упертих – Вас кликати звелів». 7Тим стало вмить тривожно, Та мислять: «Вийде, мо... Ну, спробувати можна – Раз кличуть, ідемо!» 8І ось прийшло їх троє, Братів середніх літ, І дивляться герої: Порядку – зник і слід. 9«Ну, – думають, – команда! Зламає ногу чорт, Es ist ja eine Schande, Wir müssen wieder fort»1. 10Та братець старший Рюрик «Постійте, – мовив їм, – Fortgeh’n wär ’ungebürlich, Vielleicht ist’s nicht so schlimm2. 11Вошива хай команда Дісталась нам, на жаль, Wir bringen’s schon zustande, Versuchen wir einmal»3. 12І княжив із братвою Він довго, та дарма: Земля була рясною, Порядку ж – ні, нема! 13Тоді прийшов князь Ігор, А правив ним Олег, Das war ein großer Krieger4, Меткий більш за колег. 14Там князювала Ольга, А після Святослав; So ging die Reihenfolge5 Язичницьких держав. 15Вступивши Володимир На батьківський свій трон, Da endigte fur immer Die alte Religion6. 16Він раптом мов народу: «Боги всі наші – твань, По хрест йдемо у воду!» І нам зробив Йордань. 17«Гидкий Перунів спадок! Як копняків дамо Йому, тоді порядок Та-а-акий заведемо!» 18Послав він за попами По Грецьких по світах, Прийшли попи ті тьмами, Та ну служити – жах! 19Співають, як уміє Рать ангельська сама; Земля собі рясніє, Порядку лиш нема. 20Хреститель без порядку, Хоч довго, князював... Дав лад був батька спадку Великий Ярослав. 21Із цим, хай не без крові, Порядок би приспів; Та до дітей з любові Він землю розділив. 22А як заслабла мати, Враз між дітей пішло – Друг друга лупцювати Хто як і чим у що! 23Провідали татари (Тепер – і то боюсь...), Наділи шаровари, Приїхали на Русь. 24«Від вашого, бач, спору Здуріли стар і млад, Постійте ж, ми вам скоро Наведемо тут лад». 25Кричать: «Давай данину!» (Хоч і святих винось.) Безладдя без упину На Русі почалось. 26Щодня тут брат на брата Гартує плід письма; Земля немов багата – Порядку ж геть нема. 27Іван з’явився Третій; «Мчіть, – ханам проказав, – У бісовій кареті!» Та дулю їм послав. 28І ось земля вже вільна Від різних лих і бід, Рясна, на диво сильна – Та де ж порядку слід? 29Настав Іван Четвертий, Внук Третьому був він; Калач на царстві тертий, Дружина тьми дружин. 30Іван Василіч Грозний Його народ прозвав, Бо дядько був серйозний, Солідно керував. 31Немов татар нащадок, Ще й розумом титан, Та-а-акий завів порядок Цей дуже грізний пан! 32З ним зовсім не тужити Могли б ми дотепер, Та вічно ж нам не жити – І цар Іван помер! 33Син Федір від Івана Не ум успадкував – Балакав ненастанно; Ну, так і царював... 34Борис же, шурин царський, – Цей спритний розум мав, Вмів розсипати ласки, Тож хутко трон зайняв. 35При ньому йшло все гладко, І вперше з давніх днів Ледь-ледь Борис порядку В землі не встановив. 36Шкода́, що самозванець – Від сатани нам приз – Та-а-акий почав тут танець... (Вмер швидко цар Борис.) 37У царські ледь палати Ввійшов лжецар цей, глядь – Ногами ну дрига́ти І наречена й тать! 38Хоч був він хлопець бравий, Не дурень аж ніяк, Від див його держави Став бунтівним поляк. 39А те нам не по серцю; І в мить нічної мли Ми задали їм перцю, Всім відкоша дали. 40Зійшов на трон Василій, Але народом всім Його ми попросили, Щоб геть забрався він. 41Вернулися поляки, Козацтво привели; Пішла в них бійка з нами: Поляки з козаками 42Та козаки з панами Нас вчили стусанами; Ми ж без царя, як раки На мілині, були. 43Прямі палали страсті – Порядку ж ні на гріш. Відомо, що без власті Висо́ко не злетиш. 44Щоб укріпити царський Трон (став підупадать...), Тут Мінін і Пожарський Скоріш зібрали рать. 45І вигнала їх сила Поляків за кордон, Земля ж – та Михаїла Звела на вільний трон. 46Те відбулося влітку; Та змова чи була – Лиш знаю оповідку Про давні ці діла. 47Варшава нам і Вільно Передали привіт; Земля цвіла знай сильно – Та де ж порядку слід? 48Там Олексій поправи, Та й народи Петра. Настала для держави Тоді нова пора. 49Петро любив порядок, Ледь не як цар Іван, Не цукор був нащадок, Було й – пив мов алкан. 50Він мовив: «Гарна цяцька У мене є – кийок, Бо я ж не просто дяцько Для вас, а майже Бог!.. 51Новий порядок дам я Вже скоро, до святок!» І вмить – до Амстердама По свій новий кийок. 52Як повернувсь, красиво Петро нас поголив, А до святок – на диво В голландців нарядив. 53Та це я так жартую, Голландський правий гість Був: шлунок чи лікує, Хто ревеню не їсть? 54Хоч забагато болю, Мо, ревінь спричинив, Але міцний доволі Порядок встановив. 55Сон оповив могильний Петра у цвіті літ... Земля знов квітне сильно – Та де порядку слід? 56Суворо тут чи смирно При владі різних лиць Було – царів помірно Та довгий ряд цариць. 57Бірон царив при Анні; Він справжній був жандарм, Сиділи як у ванні Ми з ним, daß Gott erbarm!7 58Веселою вродилась Єлисавет у нас: Співала й веселилась, Лише порядку – зась... 59Яка ж тому причина І в чому корінь зла Є, навіть Катерина Збагнути не могла. 60«Madame, ви лад, ще й сталий, Наведете тепер, – Увічливо писали Дідро їй та Вольтер, – 61Народові (бо ж мати Йому ви) треба лиш Скоріш свободу дати, Свободу дать скоріш». 62«Messieurs, – відповідала Вона, – vous me comblez»8, – Й Украйні дарувала Ярмо кріпацтва зле. 63Життя Павло пожвавив – Мальтійський кавалер. Та він не зовсім правив На рицарський манер. 64Цар Олександр Перший Джентльмен був, навпаки: Що діється, доперши, У відступ він полки 65Повів, як Бонапарте – Найгірший з ворогів – До нас орду в азарті Стотисячну привів. 66Здійснив, здавалось, хижий Кат задуми свої... Та глядь – а ми в Парижі З якимсь там ще Louis9. 67Могла допомагати Росія всім сама: Така була багата; Порядку ж – ні, нема. 68Ще б трошки мемуари Я поскладав про Русь, Та чи ж уникну кари? Monsieur Veillot боюсь... 69Адже ступати слизько На певні камінці, Про те, що надто близько, Помовчмо при кінці. 70Царів лишімо з Богом; Розглянемо ж гуртом Міністрів: чути стогін, І крики, і содом! 71Що бачу! При внучатах Таке б живописать: З гори вниз на санчатах Міністри всі летять. 72Творці нових порядків In corpore10, сповна, Прожогом до нащадків Уносять імена. 73Се Норов, се Путятін, Се Панін, се Мєтлін, Се Брок, а се Замятін, Се Корф, се Головін. 74До чого ж їх багато – Титанів-розбишак! Згадати всіх, хлоп’ята, Не можна, ну, ніяк... 75Згрішив я: літописний Свій позабув я склад. Як меч Дамоклів, висне Питання: де той лад? 76Але ліризм здолати Я не спроможний, ні; О Нестор презавзятий, Натхнення дай мені. 77Так, заспокой-но совість Колезі з молодих І дай скінчити повість, Та не ні в сих ні в тих... 78Почавши, отже, знову, Кінчаю патерик Аж по Різдву Христову В шістдесят восьмий рік. 79Побачивши: все гірше Ідуть у нас діла, – Бог, як мені ці вірші, Героя ниспосла. 80На втіху й щастя наше, Мов свято сабантуй, Свій лик яви Тімашев – Порядок подаруй. 81Що аз же многогрішний Оце – бере аж страх – Не дописах поспішно Або переписах, 82Те спереду і ззаду У всі читай ти дні, Ще й прав (потіш громаду), Писання ж не кляни. 83Билинами натхненний, Склав твір немудрий свій Худий чернець смиренний Раб Божий Олексій.
1 Адже це ганьба – ми маємо піти геть (нім.).
2 Піти було б непристойно, може, це не так уже й погано (нім.). 3 Ми впораємося, давайте спробуємо (нім.). 4 Він був великий воїн (нім.). 5 Такою була послідовність (нім.). 6 Тоді прийшов кінець старій релігії (нім.). 7 Помилуй Боже! (нім.) 8 «Панове, ви надто добрі до мене» (фр.). Читається приблизно як: [месьє, ву ме комблé]. 9 Людовиком XVIII. 10 У повному складі (лат.).
|